Інструмент інституціональної розбудови Twinning
Twinning – це інструмент інституціональної розбудови і нова форма безпосереднього технічного співробітництва між органами влади держав – членів ЄС та країн-бенефіціарів. Twinning має на меті допомагати країнам-бенефіціарам покращувати та підсилювати адміністративне функціонування органів державної влади, їх структуру, людські ресурси, управлінський потенціал, що має сприяти імплементації законодавства ЄС (acquis communautaire).
Інструмент Twinning містить у собі рамки, які регулюють співпрацю між державним органом (бенефіціаром) та органом-партнером від країни – члена ЄС. Разом вони розробляють та впроваджують проект Twinning у країні-бенефіціарі.
Визначальною рисою проекту Twinning є безпосередній обмін специфічним досвідом у окремо взятій сфері державного регулювання з метою впровадження норм та стандартів ЄС, передачу «ноу-хау» та передової практики між державними органами країн – членів ЄС та їхніми партнерами-бенефіціарами, набуття унікального національного досвіду.
На відміну від інших видів технічної допомоги проекти Twinning не є класичною технічною допомогою, яка передбачає односторонню підтримку. Проекти Twinning спрямовані на вирішення конкретної проблеми і мають завершуватися досягненням обов'язкових результатів, за що несуть відповідальність керівники проекту – державні службовці високого рівня з країни – члена ЄС та країни-бенефіціара.
Зі сторони адміністрацій країн-членів ЄС основним внеском у проект Twinning, який зумовить у перспективі необхідні зміни, є команда коротко- та середньострокових експертів ЄС – практиків впровадження acquis у державних органах нових країн – членів ЄС, країн-кандидатів та потенційних кандидатів до ЄС. Запропоновані експерти не можуть бути приватними консультантами, а є державними службовцями аналогічних органів, або представниками уповноважених органів (Mandated Bodies) країн – членів ЄС. Пропозиції стосовно партнерства в рамках проектів Twinning оцінюються лише на основі їхньої якості та відбір здійснюється за особливою процедурою.
У кожному проекті працює керівник проекту від країни – члена ЄС (Member State Project Leader – MS PL) та постійний радник проекту Twinning (Resident Twinning Adviser – RTA). У країні-бенефіціарі також визначаються дві ключові посади: керівник проекту від країни-бенефіціара (Beneficiary Сountry Project Leader – BC PL) та партнер постійного радника проекту (Resident Twinning Adviser Counterpart).
Постійний радник проекту призначається органом влади країни-члена ЄС або уповноваженим органом країни-члена ЄС для роботи над впровадженням проекту в органі-бенефіціарі (або іншому органі-партнері) упродовж, щонайменше, 12 місяців.
Керівники проекту від обох сторін відповідають за загальне спрямування та координування проекту. Результат досягається завдяки чітко спланованим і розрахованим заходам, що прописані в Робочому плані (Work Plan) проекту Twinning.
У рамках реалізації проектів Twinning передбачені такі види діяльності, як:
- консультування (щодо підготовки законопроектів, організаційно-інформаційні питання тощо);
- тренінги;
- навчально-ознайомчі поїздки;
- стажування.
Проект Twinning може бути як класичний Twinning (Classic, тривалістю до 36 місяців) і бюджетом до 2 млн євро або як полегшений Twinning (Light, тривалістю до 6 місяців) та бюджетом до 250 тис. євро.
Партнери по проектах Twinning отримують спільну вигоду, це, наприклад:
- обмін досвідом і знаннями на основі рівноправного спілкування між партнерами проекту Тwinning («від державного службовця до державного службовця»);
- впровадження кращої практики органів влади країн – членів ЄС;
- досвід в управлінні проектами технічної допомоги, зокрема Тwinning;
- взаємодоповнення, якщо партнером від ЄС виступає консорціум;
- досягнення відповідності національного законодавства у певній сфері нормам та стандартам ЄС;
- встановлення довгострокових робочих взаємин, створення професійних мереж і, відповідно, покращення поінформованості про країну-бенефіціар серед країн – членів ЄС;
- проведення навчальних тренінгів, покращення професійних спроможностей;
- розроблення та впровадження адаптованих нормативно-правових актів, що є необхідною умовою виконання досягнутих домовленостей між країною-бенефіціаром та ЄС (спільні угоди, плани дій, інтеграція у спільний внутрішній ринок Європейського Союзу);
- зміни в організаційній практиці та культурі, покращення комунікації та координації між органом-бенефіціаром та партнерами з ЄС;
- досягнення додаткових (незапланованих) результатів тісної співпраці державних службовців із країн – членів ЄС з партнерами з країн-бенефіціарів.