Значимість лічильників тепла в обліку і тарифах
Стаття Руслана Овчаренка «Значимість лічильників тепла в обліку і тарифах», Ліга.net, 11.08.2016 (рос., див. тут)
Руслан Овчаренко, начальник Управління інвестиційної політики та технічного розвитку у сфері теплопостачання Департаменту із регулювання відносин у сфері теплопостачання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, пояснює для чого потрібні лічильники обліку теплової енергії і хто відповідає за їх установку
Без перебільшення топ-темою останніх тижнів в Україні є підвищення тарифів на комунальні послуги, яке для багатьох українців стало шоком та викликало бурхливу реакцію. Багато хто з наших співвітчизників почали замислюватися, на що ж власне йдуть ці кошти, наскільки ефективно використовуються та чи можливо платити менше.
«Зима близько» – ця фраза з популярного серіалу у багатьох українців асоціюється з постійними поривами застарілих труб тепломереж та холодними квартирами. Пригадайте, як часто, йдучи вулицею взимку, ви зустрічали люки, з яких підіймався стовп пари, або місця на землі, які ніколи не вкриваються снігом та кригою, навіть у 30-градусний мороз. Це все є наслідком застарілої інфраструктури тепломереж, через яку країна щороку втрачає мільйони гривень. «Мільйони», тому що виміряти точну суму втрат наразі не є можливим, в тому числі, через низький рівень покриття споживачів лічильниками. Справа в тому, що основним способом виміряти фактичний рівень втрат теплової енергії в ланцюгу «виробництво-транспортування-споживання» теплової енергії і, як наслідок, визначити найбільш проблемні місця, що потребують першочергового ремонту або реконструкції, є зіставлення даних лічильника «на виході» з котельні та лічильника «на вході» в будинок. Приладом обліку обладнана майже кожна діюча котельня, але не далеко кожний будинок. Станом на 1 липня 2016 року лічильниками обладнано лише 58,4% будинків, що майже вдвічі більше, ніж на початку 2015 року. Проте такого рівня охоплення наразі є недостатньо.
Чому лічильник це так важливо? Тому, що тариф за спожиту теплову енергію без лічильника, по суті, нараховується за площу житлового приміщення, а не за фактично спожиту енергію. Відповідно, вартість послуги для споживача не залежить від прийнятих енергоефективних заходів. Відтак, у споживачів зникають стимули впроваджувати такі заходи та, відповідно, економити. Крім цього, як вже зазначалось вище, відсутність лічильника не дає змоги моніторити рівень енерговитрат та проводити ефективну заміну та ремонт інфраструктури. Натомість, наявність приладу обліку дозволяє виправити цю ситуацію та сприяти справедливому та раціональному споживанню.
Зрозуміло, що встановлення лічильників теплової енергії не відбувається безкоштовно та лягає на плечі споживачів. Ті, хто порахували ефективність впровадження обліку, вже самостійно придбали та встановили лічильники, не чекаючи в цьому підтримки від держави чи постачальника комунальних послуг. Проте не кожен знає, що сьогодні споживачі вже платять за встановлення приладів обліку, а саме – через тариф на тепло. У структурі тарифу передбачено частку на інвестування, яку, згідно з рішенням Національного регулятора - НКРЕКП, ліцензіати (підприємства теплокомуненерго) зобов’язані витрачати саме на зазначені цілі. Відтак, якщо цього не відбувається, мова може йти про неефективне використання ними коштів. У той же час споживачі на невизначений період залишаються без засобів обліку.
З більш глобальної точки зору, встановлення теплових лічильників слід розглядати, як необхідний крок до зменшення залежності України від імпортованих енергоносіїв (в першу чергу від газу), який, окрім іншого, є одним з пріоритетних пунктів вимог МВФ.
Зроблено важливий крок в цьому напрямку – зареєстровано у Верховній Раді проект закону про комерційний облік комунальних послуг, який розроблений відповідно до вимог Угоди про Асоціацію України та ЄС.
НКРЕКП сподівається досягти 100% рівня охоплення тепловими лічильниками до кінця цього року. Проте, відповідно до наявних даних, за рахунок коштів, передбачених у тарифі, можливо забезпечити лічильниками лише 87% споживачів. Решта 13% падають на плечі місцевого самоврядування. Останнє часто ігнорує дане питання, прирікаючи людей на переплати за життя у холодних квартирах взимку.
На сьогодні схвалено 58 інвестиційних програм, якими передбачено встановлення теплових лічильників, проте існує гостра потреба у залученні додаткових коштів. Регулятором вже зараз ведуться активні переговори щодо залучення системи “Prozorro” до закупівлі засобів обліку, проте без участі місцевих органів влади та місцевих бюджетів амбітна мета обліковувати 100% споживання теплової енергії ризикує залишитись нездійсненною до кінця 2016 року. Так, наприклад, приватне підприємство «Краматорськтеплоенерго», витрачаючи весь свій прибуток на програму встановлення лічильників, здатне забезпечити облік споживання лише 52% абонентів. З іншого боку, деякі підприємства, що знаходяться у комунальній власності, відверто нехтують обов’язком щодо встановлення лічильників. До таких, зокрема, належить комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, що за 2 роки спромоглось встановити лише 4 лічильники з необхідних 807. Така кричуща ситуація може бути свідченням щонайменше неефективного використання коштів. І хоча НКРЕКП зі свого боку було вчинено всіх можливих заходів, ситуація з охопленням Тернополя тепловими лічильниками продовжує залишатись найгіршою по країні.
Встановлення лічильника – відповідальність громади, яка, крім цього, поширюється ще й на його збереження. Останнім часом почастішали випадки зумисного пошкодження приладів обліку та, навіть, їх крадіжки. Тому варто замислитись про можливість вжиття необхідних охоронних заходів. Адже результатом пошкодження лічильника не стане економія на витратах, як міг би думати зловмисник. Навпаки, такі дії призведуть до додаткових витрат у майбутньому у вигляді нераціонального споживання тепла, значних енерговитрат та поривів тепломереж тощо.
Якщо хто скаже, що у люті морози рахунок за спожиту енергію у будинку з лічильником буде вищим, ніж у будинку без такого облікового пристрою, то слід зауважити, що за останні декілька років такі погодні умови стали для України рідкісними. Лічильник не здатен зменшити тарифи на тепло, але його використання може зробити рахунки за тепло справедливими.
Погляньмо правді у вічі: відсутність засобів обліку не стимулює споживача використовувати тепла менше. Наявність лічильника дозволить мешканцям в першу чергу контролювати величину спожитої теплової енергії та спонукатиме до аналізу, на скільки розумно він її споживає, і скільки йому це коштує.
Більше того, вимагається 100% облік на всіх рівнях для моніторингу відповідних ресурсів. Це дозволить визначати баланс виробництва та споживання теплової енергії та створить можливості для виявлення і усунення втрат в теплових мережах.
Врешті решт все це має привести до вжиття енергоефективних заходів та відповідного зменшення споживання енергії. Тоді споживач платитиме за справедливі обсяги, оптимально витрачені на теплозабезпечення його будинку чи помешкання.
У масштабах країни – це є одним із ключових важелів здобуття незалежності від імпортованих енергоносіїв. У таких умовах місцеве самоврядування просто зобов’язане допомогти громадянам економити, а не заробляти політичні бали за рахунок популістських рішень про заборону підвищення тарифів.