У зв’язку з численними зверненнями щодо надання роз’яснень стосовно обов’язкової перевірки незалежним аудитором річної  фінансової звітності ліцензіата та розміщення її на вебсайті ліцензіата у встановленому законом порядку, НКРЕКП повідомляє наступне.

Правові засади аудиту фінансової звітності визначаються Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258-VIII.

Відповідно до положень статті 1 цього закону обов’язковим аудитом фінансової звітності є аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб’єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, що проводиться суб’єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Для цілей цього Закону частиною другою статті 2 для підприємств встановлено критерії щодо їх належності до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств залежно від балансової вартості активів, чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та середньої кількості працівників.

Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності зазначено у статті 14 Закону. Крім того, статтею 14 визначено перелік підприємств, фінансова звітність яких підлягає обов’язковому аудиту, а також оприлюдненню разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством, а саме:

• підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, – не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом;

• великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства – не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом;

• інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств – не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом.

Таким чином, якщо підприємство не відноситься до жодної із наведених вище категорій підприємств або не відповідає критеріям тих, для кого встановлено обов’язок проведення аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) з подальшим її оприлюдненням разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці, то такому підприємству проходити щорічну аудиторську перевірку не обов’язково. Одночасно, у разі якщо таке підприємство пройде аудиторську перевірку за власною ініціативою, оприлюднювати результати аудиту воно не зобов’язане.

Слід зазначити, що відповідно до вимог частини третьої статті 26 Закону України «Про ринок електричної енергії» електроенергетичні підприємства зобов’язані надавати Регулятору на його вимогу фінансову звітність разом з незалежним аудиторським висновком, зокрема в частині перевірки дотримання вимог щодо уникнення дискримінаційної поведінки та перехресного субсидіювання.

Таким чином зазначаємо, що у разі, якщо рішенням НКРЕКП буде встановлено вимогу щодо надання ліцензіатом до НКРЕКП фінансової звітності разом з незалежним аудиторським висновком, такий ліцензіат буде зобов’язаний провести перевірку своєї річної фінансової звітності незалежним аудитором у встановленому законодавством порядку.